“Лідерство — це не про титули чи посади. Це про дії, які надихають інших мріяти більше, вчитися більше, робити більше й ставати більшою версією себе.”
Цього тижня я відвідала подію, яка залишила в мені слід. Вона була про лідерство. Але не про лідерство з підручників, а про справжнє — з життям, поразками, ростом і надихаючими історіями.
На заході “Women in Leadership” неймовірні жінки ділились своїми шляхами:
Їхні виступи — це не просто історії успіху, це чесні розмови про виклики, сумніви, зростання та віру в себе. І ще — величезна сила спільноти.
Що я забрала з собою
Найголовніше — лідером не народжуються. Це шлях. Це вибір. І це завжди про роботу над собою.
Мене особливо зачепили думки про емоційний інтелект. Це ключ. Я одразу зберегла собі назву книги, яку згадували:
“Емоційний інтелект” — Деніел Гоулман. Для всіх, хто хоче бути лідером, який не командує, а надихає.
Ключі до лідерства, які я почула:
- Відповідальність
- Увага та турбота
- Натхнення і довіра до команди
- Взаємодія і залучення
- Візія, сенс, інновації
- Емпатія і відносини
- Вплив через розвиток інших
Для мене як чек-ліст, до якого хочеться повертатися.
Як розкрити свій лідерський потенціал?
Також зберегла одну важливу модель, яку згадали на івенті — Torben's SkyPoint. Вона про те, як почати рости як лідер:
- Почни з самоспостереження. Що тебе драйвить? Як ти взаємодієш з людьми?
- Попроси зворотній зв’язок. Часто інші бачать у нас лідерські риси, яких ми самі не помічаємо.
- Розвивай емоційний інтелект. Слухай, питай, створюй безпечний простір.
- Визнач свої цінності. Саме вони формують твоє бачення і стиль лідерства.
- І головне — дій вже зараз. Лідерство — це не про посаду. Це про вибір.
До речі, згадався фільм Hidden Figures — історія про жінок, які зробили прорив у NASA, попри системну несправедливість. Один із героїв там, лідер технічної команди, помітив бар’єри, відчув відповідальність і використав свій вплив, щоб змінити ситуацію.
Це нагадує: лідери несуть відповідальність за те, щоб бачити несправедливість, реагувати на неї і підтримувати тих, хто заслуговує бути почутим.
Навіть якщо це некомфортно — саме для цього існує лідерська позиція.
Висновок
Ця подія стала для мене нагадуванням: щоб вести інших — треба спершу пізнати себе. І що справжнє лідерство — це завжди про людей. Про взаємність. Про сенси.
Вдячна всім, хто створює такі простори росту. І якщо ти читаєш це — то, можливо, саме зараз настав час зробити крок у свій лідерський шлях.